Якось у літньому ярочку
Сидів Шакал у холодочку
Сидів собі, мов у раю,
І думав думу він свою...
Чого так тихо навкруги?
Не чути співу... Ні ноги
Якогось Зайця, чи Косулі?
Одні кричать лише Зозулі.
Якимось сумом повіває,
Коли Зозуля лиш співає…
Отак сидів Шакал, сидів
(Він перед тим Зайчат поїв)
Думки Шакала були кволі,
Морило в сон його поволі.
Раптом з гори… Гілляка впала
Прямо на голову Шакала... Він на весь ліс дико завив
Такого шуму наробив,
Що листя сипалось з дерев,
Бо уявив, що він тут – ЛЕВ!
Не довго страх він наганяв -
Прийшов і Лев - його прогнав…
Кінець у баєчки простий -
Подумай, хто ти є такий,
Чи ти є Лев, а чи Шакал,
Щоби не був такий фінал.
В.Ф. - 05.07.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841587
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 11.07.2019
автор: Веселенька Дачниця