Дрімають гори підоперши небо,
Та нам з Тобою, любий, не до сну.
Нам так багато вирішити треба.
Аби зустріти зоряну весну.
Пройти сніги, негоду, заметілі.
Щоб не зморозить щирі почуття.
Знайти дорогу і дійти до цілі
Що довжиною у ціле життя.
Щоб почуттям цвісти і проростати,
І не збагнути. де б мав бути край…?
В обіймах одне одного тримати.
Й відчути – це і є насправді Рай.
Блакитне небо і трава шовкова,
Вода джерельна, поле, ліс, яри.
Пісенна, щира солов»їна мова,
І сонце, що видніє з - за гори.
09.07.2019 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841717
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2019
автор: Валентина Рубан