Не цілую, але обнімаю
як давно і недавно було.
Забуваю, але пам’ятаю
як дощі пам’ятає зело.
Уявляються радісні очі
і розкрилені руки твої,
наче скучила, ніби щоночі
наші душі іще нічиї.
І неначе піде́мо у парі
коротати ясні вечори
до жагучої тої пори
як єднаються сині і карі
і шукають у небі Стожари,
поки падає щастя згори.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841790
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2019
автор: I.Teрен