Волосся її,
Мов хвилями,
А хвилі –
Холодними милями,
Гойдають
Пустими вітрилами,
За русалками
Взявши галс.
Так серце –
Словами милими,
Простими
Прозорими крилами,
У воду зриваються
Брилами,
Щоб зупинити
Час.
І волосся її
Билинами,
І очі небес
За схилами,
Постійно ведуть
За милими,
Серцями голодними
Нас.
14.07.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2019
автор: Володимир Каразуб