Якби Ти знав… Якби Ти тільки знав,
Як важко ждать, ще важче не діждаться.
Пригадувать слова, що Ти казав.
А потім… біль сховать і .. усміхаться.
Якби Ти знав… Як думку не пустить,
Туди, куди вона нестерпно рветься.
Якби Ти знав, як важко стало жить
І усвідомлювать, що те вже не вернеться.
Коли дзвенів ще сонний телефон….
Коли слова лились, як дощ із неба.
Розмова в нас – суцільний марафон,
Встигати б лише написать, що треба…
Вкладались ніжність і любов в слова.
І з кожним днем і душі в нас ріднились…
Від спілкувань крутилась голова,
І від думок – коли б то ми зустрілись…
Якби Ти знав… Якби Ти тільки знав,
Як серце тліє. Може догорає?
Але я вірю, що один мудрець сказав:
-« Надія ж бо, ніколи не вмирає!»
15.07.2019 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841869
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2019
автор: Валентина Рубан