Стоїть заплакане дівча
І тулиться до мами,
На грудях та трима хлопча
Тремтячими руками.
Сльоза збігає по щоці,
Вітер хвилює коси,
Трима троянду у руці
За тата в Бога просить.
Благає щоб у небутті,
Далеко там на небі,
Не був ніколи в забутті
І мав усе що треба.
Щоб Бог його поцілував
За неї , маму й брата
І щоб йому там нагадав,
Що він найкращий тато.
Кладе троянду на плиту,
Душа тремтить від болю,
Він там на сході сироту,
В бою закрив собою.
Бринить у голосі струна,
На фото бачить тата ,
Що зможе зробить все вона,
Для себе, мами й брата.
Гнітюча тиша навкруги
Все огорта журбою,
Пропадьте прахом вороги
І зло візьміть з собою.
Нехай дитина ні одна
Не плаче на могилі,
Нехай закінчиться війна
На Україні милій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841891
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.07.2019
автор: Іван Мотрюк