Ми могли б прожити наші життя як щасливі люди,
Але шаблони й рамки сковують наші руки.
Так просто сказати: «Я це зроблю»,
Але ти намагаєшся забути всі дані колись тобі обіцянки.
Мої терези неврівноважені.
Допоможи мені й світу опинитись на одному рівні.
Твої коліна збиті до крові.
Я віддам тобі свою загублену душу.
Я стільки разів відпускала й тікала.
На цей раз все буде по-іншому,
Тому що десь там далеко ти дивишся на те саме безкрає небо, що й я.
Нам потрібно докупи все скласти,
Доки всі мої вірші про тебе – витвір уяви.
Ми не так зрозуміли уроки життя,
Переплутали всі сторінки наших історій.
Мої думки небезпечні.
Знешкодь мене раз і назавжди.
Твої слова – кулі, що потрапляють в ціль.
Я першою завдам цьому кінець.
Я стільки разів падала й підіймалась.
На цей раз я не залишусь самотньою,
Тому що десь там далеко тобі сняться ті самі сни, що й мені.
Я стільки разів програвала й шукала.
На цей раз я рук не опущу,
Тому що десь там далеко ти йдеш тією самою дорогою, що й я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841894
Рубрика: Верлібр
дата надходження 14.07.2019
автор: К. Тарновська