Стукає калина у вікно,
Ще недавно біленої хати,
Хмари з неба дивляться кіно,
Шлють дощі, немов живі дукати.
Калина в дощі посміхається,
Калина дощем умивається.
Червоніють грона на стіні,
Заглядають крізь вікно до хати.
І живе її любов в мені,
Бо калина нам, як рідна мати.
Калина достигла під хатою,
Тут доля зростає багатою.
Символ наш – калина у дворі,
Українська мова калинова.
Ягідки, мов зорі угорі,
А сама, як дівка чорноброва.
Калина до хаточки горнеться,
Неначе до голуба горлиця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841959
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.07.2019
автор: Віталій Назарук