Кажу слово «правда»
До нього так проситься «мать».
Ни ненька рідненька,
А та, що повіями править.
Бо правда, та рада
Нагайками душу хлистать.
Точити тихенько.
Себе хоч на трупі прославить.
Вона однобока,
У кожного завжди своя.
Вона нетерпима
До іншої думки і віри.
Та править жорстоко.
І як її носить земля?
То ж радісно й вільно,
Коли піде й грюкне дверима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842071
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.07.2019
автор: Пісаренчиха