Жираф сказав: "Я не піду."
А Бегемот: " Заставим!"
Жираф своє: "Не хочу так."
А Слон йому: "Роздавим!"
Жираф впирався. Не хотів.
Він з Бегемотом не дружив,
не родичавсь з Слонами.
Чому ж йому туди іти?
Затопчуть там ногами.
І не сидіть. І не втекти.
Нема куди й сховатись.
Чому ж було, скажіть мені,
Жирафу туди пхатись?!
А то був якось задрімав.
Проснувсь... його штовхали.
Хотіли, щоб і він робив
так, як усі там знали.
Жираф не промах, вам скажу.
Він не злякався й кия.
А коли встав: найвищим став.
Бо довга в нього шия!
То ж не дістати. Не схилить.
Він своє діло знає.
На Бегемотів і Слонів
вже зверху позирає.
...................................
Не знаю я, де це було...
Чи тут, чи за горою?
Та все ж повчитись є чому.
Будь завжди сам собою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842194
Рубрика: Байка
дата надходження 17.07.2019
автор: Надія Башинська