дощами ллються мої сльози,
зі мною плачуть небеса,
за осінню прийдуть морози,
замерзне на щоці роса...
а серце сумніви стискають,
хотілось жару від вогню,
прості свічки в кутку палають,
тебе у цьому не виню...
дивлюсь в безодню, пещу зорі,
самотність грію на руках,
тону в сльозах, неначе в морі,
і воскресаю у свічках.
і знов лечу у стратосферу,
бракує жару, серце - лід,
сірник піднесла до паперу,
горить в щоденнику твій слід.
торнадо попіл підіймає,
сухі частинки в ніч летять,
цей вечір в темряві зникає,
і лиш прості свічки горять.
а місяць небокрай лоскоче,
карбує силуети крон,
довірюся обіймам ночі,
неначе це усе був сон...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842262
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2019
автор: Sukhovilova