Я мічена кров’ю і втратами,
Напалмами , зрадами, "градами".
Я мічена смертю і голодом,
І плоті згорілої смородом.
Я мічена ранами рваними,
«великих» «великими» планами.
Я – мічена… Вже й затаврована…
І атомом я замордована.
Я мічена ще й божевіллям.
Пила я отруту і зілля.
Я знала хулу і осанну.
Була я негідником, паном.
Безвихіддю й болем я мічена.
В мені злості й пихи незліченно.
Таврована мітками звіра.
Безвинна і винна офіра.
Та в муках блаженної совісті
Я вірою мічена з юності,
Що все ж від Адама й понині
Не вбито людське ще в Людині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842473
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2019
автор: Валентина Курило