Після фільму у Марата
(Хлопчика цікавить все),
То ж питання всі до тата
В голові своїй несе:
-Тату, бідний Робінзончик,
Працював там день при дні,
До людей, як повернувся –
Оженився він, чи ні?
-Оженився,- зітхнув тато,-
З корабля тільки зійшов –
На біду свою, Марате,
Якусь Мері враз знайшов.
І посипались напасті…
То йому тоді дійшло:
Двадцять вісім років щастя
Там на острові було!
Незалежний був там Крузо,
Час від часу щось робив,
Грів на сонці своє пузо,
П’ятниця йому годив…
Нещасливий Робінзончик –
Доля випала така,
Бо на суші жінка й теща
Заклювали мужика!
-Я придумав,- Марат каже,-
Якщо там і справді рай,
Як тебе пиляє мама –
Ти на острів утікай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842512
Рубрика: Гумореска
дата надходження 20.07.2019
автор: Катерина Собова