Собою що являє пустота?
Чи можна передати її словом –
не знаю. Нині чим твої вуста
у моє серце цілитимуть знову?.
Не знаю і гадати не берусь,
на що ти ще, колись кохана, здатна!.
Підступність, лицемірство і, боюсь,
жадо́ба – захопили тебе здавна.
Чого бажаєш, вірна, у цей час,
чого завжди від мене ти бажала?
Кохаю, – говорила ти не раз,
майстерно маскувавши хиже жало…
Як виглядає в світі пустота –
тепер я, люба, безперечно знаю.
Вона – отрута! Так і неспроста́
її ти часто називала… раєм.
20.07.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842650
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2019
автор: Олександр Мачула