Ти чого прийшла і вили
Пхаєш прямо чуть не в ніс?
Зайченя гарненьке й миле
На стерні сидить і в ліс
Не втямки йому тікати.
Правда, в лісі хижий лис,
Тільки, де ж малому знати,
Що життя колючий спис.
Не навчила те ще мати.
То ж сидить із переляку,
Лиш притислось до землі,
В животі - зерно до смаку.
Що робити з ним мені?
Та інстинкт додав враз сили
Й пострибало зайченя,
Що не втрапити на вили,
Вже й не видно з-під пенька.
21.07.19
світлина автора: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842690
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2019
автор: Валентина Ланевич