Що смерть невідворотна - ми вже звикли.
Змирилися із нею з давніх пір.
І кров моя від жаху не застигне,
Хоч винесений вирок і мені.
Та скільки раз від думки ціпеніла,
Я згадувала, любий мій, про те:
Закоханих роз'єднує могила.
Один із двох, на жаль, раніше йде...
Оригінал:
Смиряемся мы с мыслью о кончине,
Смиряемся ещё с ребячьих пор,
И кровь моя от ужаса не стынет,
Хоть вынесен мне смертный приговор.
Но сколько раз с пронзительным испугом
Я снова вспоминала, дорогой:
Из двух людей, живущих друг для друга,
Один уходит раньше, чем другой...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842724
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.07.2019
автор: макарчук