І най би нам
натрапити на зливу,
і повінню
наповнити вуста.
В саду із яблук
білого наливу
у ніч, коли
Рапунцелі коса
розплетена
спадатиме на п'яти
гойдатимуться живо
стремена.
і най би нам забути
і не знати
адреси ,
телефони,
імена.
Минеться
з часом збурена стихія
і блискавка
затягнеться як шрам.
Коли від сліз
для тебе я змалію...
Сміятися!
Сміятися
пора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842782
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2019
автор: Окрилена