Подалі відкладаю ті моменти,
котрі рішити, певно, не під силу,
бо музиканти ми — не диригенти
на цій землі, а отже, не всесильні.
Я намагаюсь жити, просто жити,
й, прокинувшись із першою зорею,
цей неймовірний світ наш полюбити
в гармонії з божественним Орфеєм.
Люблю ледь-ледь пробуджені світанки
і мерехтіння зірок серед ночі,
сріблясті соло іволги й вільшанки,
й як ключ лелечий восени клекоче.
Люблю сади у сукнях наречених
і краплі волошкові в спілім житі,
окрай ставка вербиченьки смиренні,
густі отави, стразами овиті…
Так мимохіть приходить розуміння,
що цінувати кожну мить готова,--
тож , хвилювання сповнена й натхнення,
щодня зі світом прагну я розмови.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842824
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2019
автор: Valentyna_S