Відібрали. І кожну краплинку його із пам’яті наче навіки списали.
А вона. Ночами бачить його. Обіймає, цілує чужими вустами.
Їй кричать, це ж не він. Це ж примара того, що колись десь було поміж іншими вами.
А вона. Не відпускає його. Їй байдуже, що там десь творилось між тими світами.
Десь зринало, вривалось, ламало весь світ, обривало нетлінне і недоторканне.
А вона. Ламала той лід, все ламала, що було межею між нею і вами.
То не кров, то вино. Краплі впали дощем на обличчя і руки, зв’язали вустами.
Це вона. Їй усе це дано. Вона ходить мостами поміж тими світами ….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842975
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.07.2019
автор: Дружня рука