Всім привіт! Цю замітку я пишу в Хорватії, милуючись морем та чайками, а ще іноземцями, які по-іншому пакують свої валізи, аніж ми.
Про так звані "наші" валізи й піде мова в цій замітці.
Виявляється у валізі ж багато мотлоху:
1) Вона запакована дисками та фільмами з музикою окупанта, який відгриз нам Крим.
2) Ментальні слова проте, що "після мене хоч потоп", вигравірювані на гранітній плиті, яка тягне на дно. Сумку важко нести, але ми ж трударі. Хрясь на спину та поніс далі...
Люди не розуміють очевидних речей, які в усьому світі навіть не пишуть іноземною, а клеють як знаки застереження (наліпки).
3) Колись дядько Ульянов запхав у совкові голови, що російська - це мова народів,тому я часто чую обурення: "Почему меня не понимают"
Впринципі гра в розуміння стара, як світ, але вона одразу припиняється після слів про знижки та халявний речі. #sale
4)Ми любимо запхатися із своїми сумками усюди, де можна й не можна.
5) Нервуємося та не вміємо чекати.
Куримо під знаком заборони куріння, бо вже дістали ті іноземці із своїми перевірками.
6) Радіємо, що митники перевіряють не нашу валізу.
7) Обурюємося, коли перевіряють наш багаж, бо "ми ж - Європа". Проте всередині нас гризе, чого не перевірили кейс іншого: чорношкірого, жовтого, червоного...
Нам дуже далеко до нормальних валіз, як не крути. Але хочеться вірити, що все в нас з часом буде добре й ми не братимемо яєць та ковбаси в дорогу, а будемо харчуватись у ресторанах, співаючи не тужливі, а радісні українські пісні.
З повагою, Богдан Кухта
20.07.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843099
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2019
автор: Kukhta Bohdan