Настирно ти вриваєшся у сни,
Грайливо кокетуючи зі мною
І байдуже, що поруч, за стіною
Закохані чекають до весни
Спокусливо всміхаєшся мені
І вдячний небу я за осінь й зиму
Закоханим байдуже до мейнстриму
Бо пристрасть хвацько держить в стремені
Давно вже здався , бо і сам не знаю
Чого чекати від приходу літа,
Коли стоїш у цвіт вишень одіта
Живу сьогодні, - знову засинаю…
Куди мене ці мрії приведуть,
Чи течія, бувало, не дволика?
Для космосу любов ця не велика
І не богемна - та чи в цьому суть?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843120
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.07.2019
автор: Тарас Слобода