Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843061
Вужика не зачіпайте,
відпочить не заважайте,
тихо мимо собі йдіть,
фотку, хочете, зробіть,
отоді і та зміюка -
не така страшна тварюка,
а простий собі плазун,
довгохвостий вужик-в'юн.
Недалеко ще один,
може був то вужик-син?
Він зовсім іще маленький
і лежав собі тихенько
на купині з рогозами,
що торік лиш виростали,
а тепер вони згинались
і під сонцем нагрівались.
На самому мілководді -
тепла ванна для народу,
для вужачого сімейства
грітися як заманеться,
але цей озерний рай
бережи, сміття збирай.
за собою прибери,
не роби йому біди.
Може би його прибрати,
та не стану турбувати
пана юного вужа,
бо його це купина,
на купині він лежить,
"засмагає," або спить,
стане сонце зігрівати,
вуж із ним відпочивати.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843844
25.07.2019-26.07.2019.
Світлина автора 12.05.2019.
Івано-Франківська область.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843172
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.07.2019
автор: Светлана Борщ