[i]Під враженням від пам’ятника заробітчанам «Дівчинка з валізою»,
який встановлений на Тернопільщині [/i]
В Тернопіллі - в Зарваниці вітрам на поталу
Стоїть дівча з валізою, а мама зібралась…
По що їдеш, убогая? Де Ти завтра будеш?
Хто дасть Тобі хліба крихту і хто приголубить?
Що у Тебе в душі зараз, в голові, на серці?
Для Вкраїни «вояж» оцей рівнозначний смерті!
Жінка-матір споконвіку три кути тримає:
Тоді Рід є, і Нація, і Країну маєм!
А хто дітям заспіває пісню колискову?
Хто розрадить, нагодує і збере до школи?
Хто навчить любити рідну неньку Україну?
Хто вишиє вишиванку як оберіг сину?
Тії гріхів не відмолять навіть в Зарваниці,
Що змусили жінок мити Європі сідниці!
І куди ж це дивилося славнеє козацтво
Як вкраїнок проторили в добровільне рабство!
А та сльоза, що скотилась ланітами жінки -
Є оцінка наших мужчин й владної верхівки!
Вони везуть нам «доляри» всі кричали хором…
Ганьба наша в постаменті й невимовний сором!
15.07.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843195
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.07.2019
автор: Василь Стасюк