Нехай води завтра, змивають сьогодні пісок
Що так натирає рани колючі в душі...
Важкими словами, де із безодні лиш крок,
А під ногами сухі від образ спориші...
Нехай дощ прощення повільно стікає, нехай...
Я вже не вертаюсь в минуле, спустілий перон-
Коханих думок, завмерло терпке зачекай,
Де тільки лиш згадка і спогадів скорений сон...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843284
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.07.2019
автор: Квітка))