Доборолись. Досварились.
Аж душі тремтіли.
Кров’ю власною умились.
Клоччя полетіло.
Як живемо, пани-браття?
Воюєм, бідуєм…
Чи ж нам личить підкоряться?
Що діткам готуєм?
Нові пута, проросійські,
Кайдани для волі?
Чому розум не є військом,
А метою – доля?
Доборолись. Досварились.
До самого краю.
Поки інші поживились.
Печаль серце крає.
Голосуємо не «за» ми,
А «на зло». Те й маєм:
Умиваємось сльозами,
Доленьку ламаєм.
Істину святу забули:
Бог за зло карає –
Булаву дали й трибуну,
Тим, чужий хто краю.
Не болить їм Україна
Й кров синочків наших.
В Україні вже руїну
Збудувала Раша.
Доборолись. Досварились.
Чи слави кортіло?
Чи з нечистим поріднились –
Дух ослаб і тіло?
Ні! Не славу треба мати,
Не вози червінців,
Добре треба пам’ятати,
Хто ми. Українці?!
26.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843300
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.07.2019
автор: Ганна Верес