Там у літі лишилось дитинство
І турботливе слово батьків.
І калини червоне намисто
І казки, ще столітніх дубів.
Знов приходить у сни колискова,
Що співала матуся до сну.
Ясна зірка в вікні вечорова,
Закликала у гості весну.
Бігли ми в прохолоду до ставу,
Нас манила до себе вода.
Пестив вітер вербу́ кучеряву
І раділа від цього вона.
Паслись в березі згніздані коні,
Соковита й смачна їм трава.
Примостився жучок на осонні,
Посміхалась йому кропива́.
Ґелґотання лилося луною,
Вели гуси малих дитинчат.
Піднімався туман пеленою,
Не вернеться дитинство назад...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843329
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)