Без тебе день, мені здається – вічність,
Скоріше б ніч, а зранку будеш ти.
Мене ти випробовуєш на міцність,
Та я не прагну іншої знайти.
Для мене ти єдина на цім світі,
При згадці серце рветься із грудей.
Я той спориш, що біля ніг у цвіті,
Я твій незавойований трофей.
Я собі місця просто не знаходжу,
Твою зорю шукаю в небесах.
Я часом хочу, та проте не можу,
Тебе забрати. Бо інакше крах.
Як добре, що в тобі жалю не має,
Що я собі єдиний цар і Бог.
Ковтаю сльози, але ти не знаєш,
Таке життя влаштовує обох.
А по ночах не сплю і вовком вию,
Знайти не можу я твою зорю.
Так і живу, живу я так, як вмію,
Проте тебе, немов життя люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843397
Рубрика: Присвячення
дата надходження 29.07.2019
автор: Віталій Назарук