Серце сховане за лускою,
Довгі пазурі — як мечі.
Наче створений задля бою,
Аж жахіття тремтять вночі.
Світло дня затуляють крила,
Подих справжній вогонь несе.
Чи знайдеться у світі сила,
Що від лиха цього спасе?
Військо битиметься щосили,
Тільки зиску з того катма.
Наповнятимуться могили
Знов полеглими задарма.
Світ в очікуванні героя,
Що нарешті відродить мир.
Зрозуміти б самому хто я:
Переможець чи дикий звір?
Докучає набридлий почет –
Не належиш з ним сам собі.
Люди бачать лиш те, що хочуть.
Безнадійні, глухі й сліпі.
А все інше їм просто зайве –
Від великого до дрібниць.
Не бентежить яскраве сяйво
Вертикальних моїх зіниць.
Час стирає вчорашні втрати –
Не згадає про них перо.
Бо не може добро програти.
В світі править лише добро!
Правда ж, править лише добро?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843511
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.07.2019
автор: Сергій Вітер