Роби так, аби тебе не хотілось відпускати.
Неси в мінливий світ своє добро.
Будь тим, кого проблемами пустими не злякати.
Малюй, даруй близьким своє тепло.
Кажи так, аби тебе не хотілось відпускати,
Обирай лише потрібні серед варіацій слів.
Розумій, до чого інших бажаєш спонукати –
До важливих дій, спонтанних чи запланованих, мов снів.
Рости так, аби тебе не хотілось відпускати.
Учися все встигати серед тисяч справ.
Свої знання та звуки намагайся розшукати.
І серед тисяч іскор свою яскравість сплав.
Дивуй так, аби тебе не хотілось відпускати,
Серед безлічі контрастів дми чимось гарним та коштовним.
Серед буднів, серед свят і не мисли зволікати.
У миттєвості чаруй чимось справді неповторним.
Живи так, аби тебе не хотілось відпускати,
У гармонії та теплоті,
Аби питань німих не можна було викликати
Як в складнощах, так і в простоті.
10.02.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843530
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.07.2019
автор: Оля Тимошенко