Журою і надією живу
і за тобою, й за її душею.
Її уже немає наяву,
а ти існуєш мрією моєю.
Тією, що осяяні літа
збагачує новими почуттями,
а прилітає іноді ночами
ще не забута, та уже не та.
Життя дає, буває, насолоду,
буває, і жаліє, і скубе...
Я обираю душу і тебе,
але ступаю у ту саму воду.
Іще живі ілюзії надій.
Навіяне у маєві подій
заманює твоїми голосами.
Немає антипатії між нами.
Вона і ти – у пам’ять моїй,
а ролі поміняємо місцями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843608
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2019
автор: I.Teрен