Курличуть в небі журавлі,
а десь народжується пісня...
І дуже хочеться мені
знов написать нового вірша...
Отож сідаю я за стіл,
на ніс чіпляю окуляри,
беру я ручку і папір,
й пишу, залишивши всі справи...
Ріка життя тече й тече,
все на папері оживає,
хоч гіркота бува пече,
про що писать душа лиш знає...
І про життя, й про журавлів,
й про те, що в світі цім буває...
Та все ж найбільше про людей,
й як доброта перемагає...
Пишу й про радість перемог,
про людські болі і печалі...
Молюсь щоб допоміг тим Бог,
хто допомоги так чекає...
І про природу теж пишу,
вона ж всім сили поповняє,
і про любов, я не грішу,
любов усе перемагає...
Дивлюсь на журавлів ключі,
бринить у серці моїм пісня...
І чую звуки голосні,
лине мелодія утішна...
І стає легко так мені,
мене мелодія втішає...
Здалось мені, що й журавлі,
почули пісню ту й співають...
Курличуть в небі журавлі,
сумують, літо вже ж минає,
і доведеться їм тоді
знов відлетіть з отчого краю...
Сумую я...І журавлі
мій смуток також відчувають...
Отож і хочеться мені,
щоб літо довго не кінчалось...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843647
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.07.2019
автор: геометрія