У вії вплутались веселкові смужки́,
В обличчя вітер, літо, сонця світлий злет,
Прекрасно все: земля, дерева і хмарки́,
Та розмивається тремтячий силует.
Утримати його стараюсь, та дарма,
Бо він вислизує, мов цигарковий дим.
Мене крізь запах польної трави́ пройма,
Але крізь сонце важко стежити за ним.
Він проникає тінню через цю красу,
І відчуває сподівання всі мої.
На двох одну плекаємо мету,
Але хтось перший спробує її.
Цей світ приборкати, жаль, не вдалось ніяк, –
Лоскочучи веселка вії знов торка...
Здобути ж кулю смертну прикро так, –
За півсекунди до натиснення курка́.
Оригінал.
В ресницах радуга запуталась слегка…
В лицо мне ветер, лето, яркий солнца свет.
Так хорошо - земля, деревья, облака,
Но расплывается дрожащий силуэт.
Я удержать его пытаюсь, но увы,
Он ускользает, словно сигаретный дым.
Идет ко мне сквозь запах полевой травы,
А мне сквозь солнце трудно уследить за ним.
Он пробирается сквозь эту красоту,
И ощущает ожидание мое.
Мы на двоих лелеем общую мечту,
Но кто-то первым вкус попробует ее.
Жаль этот мир совсем не вышло приручить -
В ресницах радуга запуталась слегка…
И так обидно было пулю получить,
За полсекунды до нажатия курка.
Гліб Бабіч
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843730
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2019
автор: Юрій Шибинський