[url=""][/url]Веди мене за руку між рядки,
Між хащі чорних скривлених шрифтів,
Що живоплотом обступили. Не випусти побляклої руки,
І не читай в очах птахів їх сполох крил знесилений.
Коли ідеш чіпляючись руками,
Зважай на краплі сліз, що з крони скапують,
Коли відважуєш слова, що тут гілками,
Розкинулись й висять з модрини лапами, -
О люба, тільки глянь не спотикнись,
Бо під ногами відчай стелить листя,
Воно з сердець зривається униз,
До ніг Агнеси, Лаури, Луїзи, Анни, Христі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843766
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2019
автор: Володимир Каразуб