Сховала тиша голову в житах,
Що розлилися нескінченним морем,
Коли ж на сході вже почне світать,
Зоря остання ранок стріне в полі.
Дрімало літо в прим’ятій траві,
Понурили свої голівки лози.
Пісні примовкли поміж верховіть.
Відгомоніли-відшуміли грози.
Потолочивши сиві чебреці,
Воно котилось у осінню повінь,
Луги у мареві, неначе в молоці,
І в росах жовто-сіро-пурпурових.
13.03.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843848
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2019
автор: Ганна Верес