Ти — несказанне явище мені!
Ти — море, що в лице мені сміється!
І діамантова троянда вдалині,
І незбагненна таємниця серця...
Ти та, яка від муки позбавляє
І Волю возвістить мені Господню,
Ти та, котра правицю простягає,
Коли весь світ летить в страшну безодню!
Не знаю, як достойно величати
Цю мені милість, цей небесний подих,
Та згідний я життя земне віддати
За твій миттєвий, але вічний дотик!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843869
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.08.2019
автор: Протоієрей Роман