Мені шкода, що не кохаєш,
Тебе кохати теж не стану,
У вир страждань мене штовхаєш,
Але я сильна, знову встану.
Сліди від доторків, мов тіні,
В очах темніє ніч глибока,
Душа співає в павутині,
Танцює доленька жорстока.
Любов гниє в осіннім листі,
Давно покинута, самотня,
Я знов бреду одна у місті,
Одним одна посеред жовтня.
В думках тебе ще обіймаю,
Вони твій образ знов зліпили,
Крізь біль пригадую й літаю
Від щастя, що на двох ділили.
Чи зможу знову покохати
І здерти з серця павутину?
Чи зможу знов намалювати
Щасливих днів своїх картину?
В ефірі - тиша...не готова
В собі кохання воскрешати,
На серці паморозь ранкова,
Яку не хочеться стирати.
Мені шкода, що не кохаєш,
Тебе кохати теж не стану,
У вир страждань мене штовхаєш,
Але я сильна, знову встану.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843921
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.08.2019
автор: Sukhovilova