Сніжинки

На  землю  граціозно  стеляться  сніжинки  ‒
Ці  прохолодні,  чисті  й  чарівні  крижинки.
В  усі  вплетені  таємничі  візерунки,
Яскраві  та  спонтанні,  ніби  подарунки.

Вітер  то  пестить,  то  гойдає  ці  «крихітні  пір'їнки»,
Невагомі,  невловимі  та  незримі,  мов  хмаринки.
Майже  все  огорнулось  цим  «гладеньким  пухом»,
І  мороз  пронизує  непримітним  рухом.

Мов  граються  ці  «піщинки  білосніжні»,
Ефектні,  контрастні,  трепетні  та  ніжні.
Вони  на  сонці,  мов  ясні  зіроньки,  блищать
І  під  вагою,  як  іскри  у  вогні,  тріщать.

Спадають,  здіймаються,  маневрують,
Безкраїми  просторами  мандрують.
Щоразу  картини  неповторні  малюють  ці  «пензлики  лапаті»,
Переливаються:  то  розсипчасті,  то  скам'янілі,  то  кошлаті.

І  все  ж  тепло  прийде  ‒  і  вони  розтануть,
І  знову  краплинками  в'язкими  стануть.
Одні  зануряться  у  землю,  інші  у  небо  блакитне  та  світле  злетять.
В  одних  місцях  цих  «кристалів»  не  зустріти,  в  інших  вони  постійно  тихо  сплять.

Такі  вони  ‒  «пилинки»  ці  морозні,
Чудові  й,  ніби  струни,  віртуозні,
Стійкі  і  в  той  же  час  вразливі,
Стрункі,  красиві  та  мінливі.

                                                                                                                                                                                                                                                                               02.01.2016

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843928
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.08.2019
автор: Оля Тимошенко