Ледь примруживши око,
Промінь косить траву.
А виходить – нівроку!
Я радію й живу.
В очі літа зелені
Задивляється сам.
На небеснім знамені -
Шляху білого шрам.
Ластів’ята-курсори -
В гобеленах краси.
І сунички, мов зорі
Ліс колись запросив.
Стільки дивного дива,
У ромашок в очах.
Бачив тільки щасливий,
Як цілується птах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843930
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.08.2019
автор: Шостацька Людмила