Скотилась зірка на покіс
І засвітила темний шлях,
Співає пісню сонний ліс,
Сріблиться місяць в небесах.
Земля від холоду тремтить
Біжу по полю без взуття,
Тримаюсь за щасливу мить,
Тікаю далі від сміття.
Нагодувала всіх птахів
І світлом знищила пітьму,
Зв'язала шалик зі шляхів
І навмання іду без сну.
Подерла одяг на шматки,
Пірнула в синій океан,
У шкурі вовка до ріки
Побігла крізь густий туман.
Сміється вітер з висоти,
Гримасу вигнула гроза,
А ми з дощем дві самоти,
У нас на двох одна сльоза.
Земля тремтить і світ кочує
Бреде по суші між стихій,
А скільки в ній людей ночує
Ідей, бажань і світлих мрій.
А скільки там надій тече
І знову смуток у мені...
Горить свідомість і пече
Омита лавою землі.
Сиджу в траві, на місяць вию,
Немов поранений койот,
В ріці кудлаті лапи мию,
Танцюю із дощем фокстрот.
А ти чекай, налий вина
І прибери з душі сміття,
Сюди відправлена була,
Щоб увійти в твоє життя.
Колись я впала на покіс
Побачила до тебе шлях,
Співав натхненно сонний ліс,
Сріблився місяць в небесах.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843947
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.08.2019
автор: Sukhovilova