І
Юрмою ідемо у маси,
п’ємо отруту як вино
і подаємо нуль на фазу –
душі байдужій все одно.
Нема коли... немає часу...
як у комедії кіно.
Несе до ирію судно,
яке ніколи і ні разу
не опускалося на дно.
А ми на палубі обоє
у суєті, й самотині...
Немає миру на війні.
А героїні і герою
удача є. Не за горою
її блукаючі вогні.
ІІ
Але... не вистачає джазу...
і кутюр’є... і кімоно...
А щастя наше? А воно
не реагує на образу.
Не переймаємось. Ріка
життя – за обрієм. Далеко
ще сяє око маяка.
А ми за милі і парсеки
ще уявляємо лелеку
і у капусті – малюка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843967
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2019
автор: I.Teрен