Загубилися дні, загубилися ночі.
Загубилися зорі у небі яснім.
В тій безодні згубились Твої сині очі
Загубилися мрії в мовчанні німім.
Загубились слова несказанні ще й досі.
Загубився Твій погляд у мареві снів.
Загубились пісні, солов’їв, стоголосі.
Що так щедро лунали з весняних садів.
Загубились надії, сполохані смутком
Загубились, напевно, вже їх не знайти.
Лише біль і печалі лягли важким жмутком,
І за цим всім, далеко згубився і Ти.
Загубились думки, що роїлися зрання
У зелених листках молодих ясенів
Загубилося в нім, мабуть, й наше кохання.
Що зринає лише із надуманих снів
04.07.2019 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844004
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2019
автор: Валентина Рубан