Дивлюсь на барвінок, Барвінок у літі,
який же він гарний, веселками грав,
по ньому рахунок своїм синім цвітом
веду величальний... мене чарував...
Дитинство, як літо
було кольорове,
цікаве, привітне,
бідне й босоноге...
Весна барвінкова А ще до навчання
повна сподівання, й до праці спішила,
доріжки стелила на все вистачало
до щастя й кохання... і часу, і сили...
Часом той барвінок
кольори міняв,-
світліший й темніший
іноді бував...
З барвінком минули Стелилась барвінком
і весна, і літо... доріжка у осінь...
В обійми зустріла І нову сторінку
і осінь привітна... заплела у коси...
Барвінок і в осінь
був лагідний синій...
А у мої коси
заплітався білий...
Барвінок і в зиму Надіюсь під снігом
мене проводжав барвінок не вмре,
і навіть з - під снігу і нову сторінку
сили додавав... мені ще складе...
А буде,як буде,
терпіти я вмію,
барвінок і в зиму
з любов"ю зустріну...
Життя як барвінок Та скільки вже буде
яскраве цікаве... багато, чи мало,
А скільки сторінок колись перегорним
ніхто з нас не знає... сторінку останню...
Та ми побиватись
наперед не будем,
барвінок цвістиме,
допоки є люди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844156
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.08.2019
автор: геометрія