Зненацька на бігборді взяв і виник
мужчіна неповторний, роковий,
улюбленець жінок – Олєжка Винник.
Хоч вовком на вовчиць бери і вий.
Від баб – до молодиць простакуватих
закохані по вуха й по цицьки.
Кумира ще здаля атакувати
готові, мов голодні пацючки.
З афіші – гіпнотичний, пильний погляд,
щетина, блиск русявих, ніжних кіс.
Олєжка – десь незримо завжди поряд,
очима здобич зваблює навскіс.
Вовчиці дико виють, спраглі ласки,
Олєжкіних обіймів і хітів.
Поплавився давно "орел" Поплавський,
уже не юний, – як би не хотів...
Сапу схопив Мишко підстаркуватий.
Лопату в руцях Винник міцно стис.
Він виник, щоб "орла" підстрахувати.
Бо має ще твердий і юний спис.
Бо нива ще не зорана естрадна.
Сіяч і агроном від Бога він.
Зіркове сім'я вкриє простирадла,
прозорі зорі й тьмущу тьму... вагін!
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844214
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2019
автор: Олександр Обрій