Позаростало, не пройти
Самій до джерельця,
Кущі наставили щити
Гілками до лиця.
Мене забув дідизний ліс,
Неходжений людьми,
Вже й моховинням дуб заріс,
Де зустрічались ми.
Привілля дикому зелу,
Панує норма сили,
Пісні складають джерелу
Пташата пустотливі.
Я тих наслухаюсь пісень,
Посиджу на пеньку,
Ожини наберу до жмень,
І – в метушню міську.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844219
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2019
автор: Оксана Дністран