Він ніколи мене не любив,
Швидко пішки по серцю узутий.
Ніби вітер і біль майже стих,
Але важко повітря вдихнути.
Чорне небо не плаче дощем,
Воно є, просто є надімною.
Я чиїмось обгорнуся плащем
І заплачу під тою стіною.
Я для нього така!
Й не така...
Лиш дорога з цікавим камінням.
А в душі в нього інша й була.
А я загорнуся в цей плащ, від тремтіння.
Ірина Шипа.06.07. 2019.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844239
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2019
автор: Ірина Шипа