Загадаю собі любов

Загадаю  собі  любов.  Загадаю  собі   й  тебе!
Хай  той  Курячий  Бог?  Чи  врятує,
Чи  трохи  потішить?
Загадаю  собі  я  слів:
Влучне  слово  душі  не  мине  !
Загадаю,  щоб  ти  врешті  решт  та  почув  мої  вірші!

Загадаю  я  небо,  що  хмариться  новою  зливою.
Бо  лиш  нею,  живою  водою,  змиває  гріхи.
Загадаю  я  долю,  як  море,  піннобурхливую!
Щоб  тонули  в  ній  бід  і  образ  моїх  кораблі.

Загадаю  я  серце  -  
кришталь!  Щоб  промінням  зорилося!
Й  щоб  міцніше  за  сталь,  щоб  нікому  його  не  розбить!
Скажеш,  надто  бажань?  Їх  ще  стільки  у  мене  лишилося!
Щоб  збулось  хоч  одне,  я  вже  стала  в  каміння   просить...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844243
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2019
автор: Юлія Ганненко