Моя Вкраїно, розіп’ята в мені,
Окроплена червоно раптом в болю.
Вдяглась у чорне в нав’язаній біді,
Жменями сиплеш білий сніг на скроню.
І жнеш стоїчно осколковий врожай,
Ковтаєш сльози зранених героїв.
Замішуєш злість на слові поважай,
Щоб ворог врешті-решт його засвоїв.
Брудний огризок у пам’яті застряг,
Метою де - відродження спокуси.
У посвисті куль наш синьо-жовтий стяг,
Руки до Неба - миру просять люди.
07.08.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844386
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2019
автор: Валентина Ланевич