вплелася думками
у ніч, що сповзає,
накрита вітрами,
в яких замерзає.
стоять незнайомці
у довгих сутанах,
зустрівся із сонцем
світанок в туманах.
а я, мов комаха,
що лізе між днями,
мій час, наче птаха,
летить з журавлями.
димить ще свічадо
і ніч дотліває
з піснями цикади,
яка засинає.
і ранок задихав,
думки вириває
із ночі, що тихо
землею сповзає.
а сонце в сутані
тонкій і розшитій
лежить на герані,
на квітці розкритій.
у небо дивлюся
ясне, синьооке,
блакиттю нап'юся
із амфор глибоких
під трелі пташині,
вібрації нові
залізу цій днині
на руки кленові.
погляну за обрій,
як нічка сповзає...
усе буде добре,
я вірю, я знаю.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844422
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2019
автор: Sukhovilova