Ой який же він чудовий
білий світ...
Чистий, світлий і вразливий
його квіт...
Я живу у цьому світі
вже давно...
І купаюся у квіті,
як в кіно..
Хоч дощі бувають й зливи,
не боюсь...
Я ж була, була щаслива,
і не злюсь...
Хоч живу давно одна я,
не біда...
Дітей й внуків виглядаю,
я щодня...
Та вони усі щоденно
у трудах...
Вже свої у них родини
у містах...
Та щоденно вони дзвонять,
дзень - дзелень...
Мені гарне все говорять
кожний день...
Хоч і зрідка приїжджають,
все ж підчас...
Зустрічаю, проводжаю
кожен раз...
Знов минають дні і ночі
всамоті...
Та бувають сни пророчі,
золоті...
І тоді я оживаю,
як земля...
Пишу пісні і співаю,
як весна...
Ой який же він цікавий
білий світ...
Я і друзям, і знайомим
шлю привіт...
Хтось приймає, не приймає
мій привіт...
Та від цього не збідніє
білий світ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844461
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 08.08.2019
автор: геометрія