Біжить, біжить під греблею вода,
І крутить млин, якому сотня років.
Пишається вербичка молода,
Вдивляючись на вроду в став широкий.
Це колесо млинове кам"яне
Змололо зерен золотих - без ліку!
А млин, мабуть що, пам"ята мене,
Хоч ми із ним не бачились піввіку.
Згадала стежка і мої сліди,
Бо нічиїх повік не забуває.
Тому я й повертаюся сюди,
До витоків своїх, до свого краю!
Десь тут пройшла невидима межа
моєї долі, що така мінлива...
Бо лише тут втішається душа,
І тільки тут буваю я щаслива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844474
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2019
автор: majra